Не шукай щастя за морем, не проси його в людини, не мандруй по планетах, не волочися по палацах, не плазуй по земній кулі, не вештайся по Єрусалимах... Золотом можеш купити село, річ трудну, як і потрібну, а щастя як необхідна необхідність задарма всюди й завжди дарується.

…людиною є не зовнішня, або крайня її плоть, як народ вважає, а глибоке серце чи думка її: вона-то якраз є справжня людина й голова. А її зовнішня поверхня є не що інше, як тінь, п'ята і хвіст.

…істинна людина є серце в людині, глибоке ж серце й пізнаване лиш Богом є не що інше, як необмежена безодня наших думок, просто кажучи, душа, тобто справжнє єство, й суща істина, й сама сутність (як кажуть), і зерно наше, й сила, у якій єдиній полягає життя й життєвість наша, а без неї ми є мертва тінь, то й видно, наскільки незрівняна шкода втратити себе самого, хоч би хто заволодів всіма Коперніковими світами.

Бог подібний фонтану, що наповнює різні сосуди за їх ємністю. Над фонтаном надпис такий: «Нерівна всім рівність»... Менший сосуд менше має, але в тому і є рівний більшому, що рівно є повний.

Життя наше є мандри.

Законне життя, твердий розум, великодушне й милосердне серце є то чистий дзвін шановної персони.

Шукаємо щастя по країнах, часах, статтях, а воно скрізь і заведи з нами: як риба у воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Немає його ніде від того, що воно скрізь. Воно подібне до сонячного сяйва – відхили лише душу свою.

Оце і є бути щасливим - [пізнати], знайти самого себе.

Щастя в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе – ходитимеш у темряві і боятимешся там, де страху й не бувало. Пізнати себе вповні, пізнати і здружитися з собою – се невід’ємний світ, справдешнє щастя і досконала мудрість.

Щасливий, кому вдалося знайти щасливе життя; але щасливіший, хто вміє користуватися ним.

Життя наше — дорога, а вихід до щастя не коротенький…

Не тіло, а душа є людиною.

Ми народилися для справжнього щастя і мандруємо до нього, а життя наше – шлях, що тече, як річка.

Хвала ж блаженному Богу, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним.

Світ ловив мене, та не спіймав.

Хто не може чекати, той не здатен до великих справ.

Зрозумій одне тільки яблучне зерно, і досить тобі. Коли в нім сховалося дерево з коренем, гілками, листям та плодами, то можна в ньому віднайти незчисленні мільйони садів, осмілюся сказати, і незчисленні світи.

Найбільша розкіш у світі - це розкіш людського спілкування.

З усіх втрат, втрата часу найтяжча…

Царство Боже всередині нас.

Щастя наше є мир душевний...

Сонце є джерелом. Хіба не може бути Божа людина сонцем? Сонце-бо не за лицем, а за джерельною силою є джерелом. Так і людина Божа, що дарує животворні струмені й проміння Божества випускає, є сонцем не за сонячним лицем, а за серцем.

Будь простий. Але й будь при тому обережний.

…людина є маленький світик…

Премудрості сенс полягає в тому, щоб збагнути, в чому полягає щастя…

Наше верховне бажання в тому, щоб бути щасливими.

Боже мій, чого ми не вміємо, чого ми не можемо! Але те біда, що при всьому тому, здається, чогось великого не вистачає. Немає того, чого й виразити не вміємо: тільки знаємо, що чогось не вистачає, а що воно таке, не розуміємо. Схожі на безсловесне немовля: воно тільки плаче, не в змозі ні знати, ні сказати, в чому його потреба.

Твої вороги є твої власні думки, що запанували у твоєму серці й щохвилини його мучать.

Душа наша, як птах…

Що компас у кораблі, те Бог у людині. Компасна стрілка у корабельному серці - це таємний знак, закон, голова, око й корабельне царство.

І це-бо є бути щасливим, пізнати себе, або свою природу, взятися за свою Долю і перебувати зі сродною собі частиною із всезагальної повинності.

Не проси дощу, за приказкою, проси врожаю: буває, що й дощ шкодить родючості.

Цілком мертва душа людська, яка не вдалася до свого природного діла, подібна до каламутної й смердючої води, закритої у тіснині. Я безнастанно говорив це молодим, щоб випробовували свою природу. Шкода, що заздалегідь батьки не карбують цього на серці своїм синам. Звідси-бо й буває, що військову роту веде той, хто повинен би сидіти в оркестрі.

Не дивись, що вище й нижче, що більш показне й не знатніше, багатше й бідніше, а виглядай те, що тобі споріднене. Раз уже сказано, що без спорідненості все ніщо...

Чого хочеш, шукай, та не втрать миру.

Багатством живиться тільки тіло, а душу звеселяє споріднена праця.

Наша справа тільки пізнати себе й довідатися, для якої посади ми народилися й з ким водитися.

…справжня ж сердечна насолода міститься у спорідненій праці.

Думка є невидимою головою язика, насінням ділу, коренем тіла. Думка є невгамовний язик, неослабна пружина, безперервний рух, що рухає й носить на собі, наче зотлілу ризу, тлінний тілесний бруд, що прилип до своєї думки й зникає, наче тінь при яблуні.

Поспішай повільно.

Відібрати в душі сродну працю - означає позбавити її своєї поживи.

Щастя наше всередині нас... Хай ніхто не очікує щастя ні від високих наук, ні від почесних посад, ні від достатку... Немає його ніде. Воно залежить від серця, серце від миру, мир від покликання, покликання від Бога.

Серце є думок безодня.

Шукай себе всередині себе.

Любов складає світ.

Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця.

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

З видимого пізнавай невидиме.

Голова в людині всьому – серце людське. Воно-то і є найточніша людина в людині, а все інше околиця... А що ж є серце, коли не душа? Що є душа, коли не бездонна думок безодня? Що є думка, коли не корінь, сім’я і зерно всієї нашої плоті, крові, шкіри та іншої зовнішності? Бачиш, що людина, котра мир сердечний погубила, погубила свою голову і свій корінь.

Щастя твоє, і мир твій, і рай твій, і Бог твій є всередині тебе.

Чим більше хто себе пізнає, тим вище сходить на Сіон миру.