Емоційність - великий дар Божий, бо вона лежить в основі кожного мистецтва, кожної творчости, але в наших невмілих руках цей Божий дар перетворився в Божу кару. Від нас залежить повернути їй первісне, творче, а не руйнівне значення.

...людина це насамперед тварина, яка відчуває.

...коли ми називаємо кого "нелюдом", себто особою, що втратила "людський образ", маємо на увазі не дурня, а людину, позбавлену вищих емоцій любови, жалю, співчуття, милосердя, приязні.

У Совєтській росії визнають за словом "любов" тільки змисл звичайного статевого акту.

...коли якесь мистецтво, якась поезія, якась музика, чи театральна драма викликають у нас глибокі почування, не залишаймо їх безплідними, робім щось: зробімо комусь щось приємне, скажімо комусь якесь ласкаве слово, поділімся нашими емоціями, інакше вони перетворяться в токсини, і одним із тих токсинів має бути власне сентименталізм.

Наша емоціональність, наш політично-руїнницький, занадто чуттєвий темперамент може стати неоціненною творчою силою, коли ми його шкідливі політичні наслідки надолужимо організованим і сталим виховуванням у наших людях від ранньої молодости ... розуму та волі. Бо ця наша емоціональність, якої не можна набути в жадній школі, при розумі, логіці, памʼяті й волі, які відповідною школою збільшити можна, дозволить нам нашою запальністю, буйною творчою імагінацією і великою пристрасністю зробити в короткий час те, на що інші нації, з холодним і нечутливим темпераментом, потребували б багато більших зусиль, і багато більше часу.