Українська емоційність
1956
Анотація
У статті «Українська емоційність» Євген Онацький досліджує одну з найхарактерніших рис українського народу — глибоку емоційність, яка формує його світогляд, поведінку та творчу обдарованість. Учений наголошує, що емоційність є не слабкістю, а могутнім ресурсом: «великим даром Божим, бо вона лежить в основі кожного мистецтва, кожної творчості». Проте в умовах поневолення й політичної нестабільності цей дар часто втрачав своє первісне призначення та перетворювався, за його словами, на «Божу кару». Онацький переконливо спростовує твердження про «надмірну» емоційність українців як негативну рису. Він показує, що справжнє емоційне життя захищає людину від духовного виродження, на відміну від суспільств, де емоції витіснені холодною логікою, що здатна приводити до масових знищень та байдужості до людського життя. Автор також вводить поняття «емоційного паразитизму» — фальшивої, показної чуттєвості, яка витісняє щирі переживання. Протиставляючи це явище природній українській чуттєвості, Євген Дометійович доводить: справжня емоційність є джерелом життєздатності, творчості та духовної сили українців, яку історичні обставини довго не дозволяли розкрити повною мірою.
Українська емоційність
6
цитатІнформація про твір
Рік видання:1956
Жанр:
Анотація
У статті «Українська емоційність» Євген Онацький досліджує одну з найхарактерніших рис українського народу — глибоку емоційність, яка формує його світогляд, поведінку та творчу обдарованість. Учений наголошує, що емоційність є не слабкістю, а могутнім ресурсом: «великим даром Божим, бо вона лежить в основі кожного мистецтва, кожної творчості». Проте в умовах поневолення й політичної нестабільності цей дар часто втрачав своє первісне призначення та перетворювався, за його словами, на «Божу кару». Онацький переконливо спростовує твердження про «надмірну» емоційність українців як негативну рису. Він показує, що справжнє емоційне життя захищає людину від духовного виродження, на відміну від суспільств, де емоції витіснені холодною логікою, що здатна приводити до масових знищень та байдужості до людського життя. Автор також вводить поняття «емоційного паразитизму» — фальшивої, показної чуттєвості, яка витісняє щирі переживання. Протиставляючи це явище природній українській чуттєвості, Євген Дометійович доводить: справжня емоційність є джерелом життєздатності, творчості та духовної сили українців, яку історичні обставини довго не дозволяли розкрити повною мірою.