Життя само – найкращий повістяр, найхимерніший фантаст і поет.

…все, що чоловік переживе і передує, дано йому для знання.

Він є оден і ніхто йому непотрібний, бо він є сам з себе і для себе радість і туга, спочинок і вічний неспокій.

Вона мала враження, що мозок її став прозорим і повним сонячної ясності, а на тіло впав водоспад гарячих, непритомних цілунків.

Життя має свій час.

Тоді вдало їй, що вона пливе цим морем на якомусь фантастичному кораблі до невідомих і дивних берегів і взагалі життя її з того моменту починається зовсім інше, особливо цікаве, таємниче та повне чудес.