«Пісня на одній струні» — психологічно-драматичне оповідання, у якому авторка зосереджується на внутрішньому світі самотньої дівчинки, що живе віддалено від людей, у тісному зв’язку з природою. Героїня уникає нав’язаних соціальних ролей, прагне усамітнення й не піддається залицянням, залишаючись загадковою та відчуженою. Через її образ розкривається глибший інтерес авторки до складних життєвих процесів, морально-етичних конфліктів і психологічних напружень. Оповідання сповнене тихої любові й болю за людську самотність та є прикладом психологічно-драматичного стилю нової української новелістики.