Час інший, а народ той же. Я вивчив його історію. Їх життєздатність і зневага до смерті безмежні.

Так не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки. Коли я дивлюся на їхню смерть, я завжди тремчу од страху…

Вони були духовно беззбройні…

Він був позбавлений уяви, як і всяка людина з сонним вʼялим серцем.

До чого народ зіпсовано! Все доносять. Клевещуть один на одного.

Багато благородної праці, багато ласки, добра і доброї згоди треба збагнути, знайти і принести в життя, щоб загоїти якось душевні каліцтва і рани людські.

…ти мусиш знати, у цього народу є нічим і ніколи не прикрита ахіллесова пʼята! Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в імʼя інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту... Ти знаєш, вони не вивчають історії. Дивовижно. Вони вже двадцять пʼять літ живуть негативними лозунгами одкидання бога, власності, сімʼї, дружби! У них від слова нація остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників... От ключ до скриньки, де схована їхня загибель. Нам ні для чого знищувати їх усіх. Ти знаєш, якщо ми з тобою будемо розумні, вони самі знищать один одного.

Мене не можна образити тому, що на землі умерла мораль.

Ми будемо так ладно жити, як ніхто в світі. Правда?