Як я жалкую, що Бога нема! Появись він хоч на хвилину, ох і покарав би десницею своєю безбатченків, що знищили труд мого предка! Ні гордості, ні поваги.

Я весь проріс корінням хліба, що пронизує з землі все моє єство.

…для чого тоді нам море? Навіщо рубати нам старі ліси, переносити десятки сіл? Навіщо нам нові моря, якщо в душі у нас не хвилі морські, а болотна гниль?

Щастя, щастя… В наш великий вирішальний час є речі більш важливі, ніж особисте щастя.

Не можу я складатися з одних молекул ентузіазму. Я людина!