Це перший твір, у якому Київ постає не лише як історичне тло, а як живе українське місто з упізнаваними візитівками: Хрещатиком, Володимирською гіркою, Маріїнським парком. На тлі українського відродження автор майстерно змальовує духовні пошуки інтелігенції та складність національного самовизначення. Назва твору — символічна: «хмари» застилають ясність думки й волі, уособлюючи ідеологічну невиразність, що заважає українцям усвідомити масштаб російського поневолення. Повість — глибокий заклик до пробудження національної гідності, культурної самобутності й моральної сили.