«Від пісні, сповненої несосвітенного жалю, небеса напʼялися до останньої можливості своєї сили, аби тільки не луснути і не пустити до Бога страшних жалів невідомого і самотнього жіночого серця. » — Тодось Осьмачка — Старший боярин | Полудне