«Його розбурхана істота мимоволі з гірким докором схилилася перед тихим подружжям ладу і згоди, що панувало тут, випромінюючи ясну щоденну радість, оперту на працю, обовʼязок і застарілу, хронічну любов.» — Валер'ян Підмогильний — Повість без назви | Полудне