Кожний прояв власного життя був йому цінним, бо його життя йому вже не належало. І тому, що він полюбив життя в собі, він любив його і в іншім. Вечорами, сидячи на березі річки, він помічав, що вночі життя не припиняється, а набуває лише іншого вигляду, тоншого й ніжнішого. Він дивувався вибагливості життя, силкувався обхопити його все та скупчити в своїх грудях.

Валер'ян Підмогильний

Остап Шаптала