Ave dictator! Ідучий в Життя - вітає тебе - повільно, але певно ідучого до Смерти!

З туману небуття дивляться на мене ясні, милі очиці шістнадцятилітньої Мані Мазур, яка з розпущеним волоссям ішла попереду кольони засуджених під ударами катів, співаючи гимн Незалежности країни моєї...

Нищучи нації, підмінюючи в душах людей (як шулєр карту) розуміння слова "батьківщина", намагаючись новими методами перетворити народи на "вірнопідданих" Червоної Москви, ти зміцнюєш лише національну свідомість в поневолених тобою націях!

Скільки разів ти змінював погляди, крівавий облуднику, заперечуючи сам собі?! Скільки разів те, що вчора було "догмою соціялізму" - ставало "шкідливою контрреволюцією"?! Скільки крові і сліз коштують твої експеріменти?!

Чи давно ти кричав, що конвеєр - це огидна зброя капіталізму, яка вбиває робітника духовно і виснажує фізично, яка перетворює людину на автомата, - на щож ти зараз платиш золото Фордові, щоб навчив вас як перетворювати "соціялістичного" робітника на автомата?!

Ти перетворив в брудну потвору світла божество якому поклонялися чесні і чисті, на служення якому віддавали своє життя кращі з людей. Склавши вівтар з обману, насильства, сліз, крові й смерті відправляєш ти свою прокляту "чорну мессу" на шостій часті земної кулі.

З криком про найвищі ідеали справедливости - ти допчеш ногами все святе і чисте.

Кричучи проти обману й зрадництва в цілому світі - ти ввів в догму обман і зрадництво. Іменем закона і права - ти узаконив насильство. Іменем свободи - перетворив у безправних рабів міліони селян, які повинні віддавати тобі свій важкий труд залишаючись холодними й голодними.

Скомплікованими операціями ти перетворюєш людей гордих і правдивих в марних боягузів і зрадників.

...для збудування твого соціялізму, фізичного насильства - замало. І ти робиш достойні подиву експеріменти над людським духом. Натискаючи підойми складних державних механізмів, ти змушуєш міліони, обдурені обіцянками задоволеного, радісного життя, міліони, які до глибини душі зненавиділи тебе і твою систему - з "радісним лицем" вітати і возхваляти тебе і діла твої.

Коли я впаду... мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце...

К чорту наш український сентиметалізм! Нам потрібний не мрійний павячий хвіст, а вовчі зуби. Бо коли ми їх не будемо мати і не примусимо наших "приятелів" шанувати їх - Україна ніколи не буде щасливою.

Я християнин і вірую в Бога, але я не згоджуюся з Христовим заповітом підставляти праву щоку, як тобі приліплять ляща по лівій. Така засада для українців пагубна, бо маємо таких добрих сусідів, що будуть бити поки влізе і соромно їм ніколи не стане, бо б'ють вони нас не для розваги, а тому, що їм потрібні багатства нашого краю.

Нас б'ють без сентиментів. Але знаєш, це - добре. І чим більше будуть бити і знущатися - тим краще. Ні один народ не пережив того, що тепер переживає Україна, але й нікому це так не йшло на користь, як іде українцеві. Це перетворить лінивого українського вола на хижого звіра, який, вирвавшися колись на волю, як побачить, що хтось знову протягає до нього лапу - не буде ждати, поки треба оборонятися, а сам буде нападати.