Хто проти диктатури – встаньте!

Ярій душе, ярій, а не ридай.

Якщо болить серце – тобі, друже, поталанило.

Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина — твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є поки що? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. Уяви, що Бог, який творить людей, то Ти є сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час — Творися ж!

Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації.

Долі не обирають... Її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.

Жити — то не є долання меж, а навикання і самособоюнаповнення.

Любов - то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю.

Ти - це, насамперед, Твоя воля. А воля міцніє в подоланні перешкод.

Живи по-своєму, нікого не беручи за абсолютні взірці.

Не гни голови, бодай що б там не було.

Бери од кожної пори свого життя те, що вона тобі пропонує.

Бути радянським громадянином - це значить бути рабом. Я ж до такої ролі не надаюся.

Давно забуто, що є - жити, і що є світ, і що є ти. У власне тіло увійти дано лише несамовитим.

Торуй свій шлях - той, що твоїм назвався, той, що обрав тебе навіки вік. До нього змалку ти заповідався до нього сам Господь тебе прирік.

Кулаками в подушку і все буде добре. Плачте перед Богом, але смійтеся перед людьми. Тоді ваші сльози перед Богом на сталь перетворяться.

За своєю душею треба стежити так само, як за тілом.

Вітру не буде, треба гребти руками.

Ми досі ще рятуємо дистрофію тіл, а за прогресуючу дистрофію душ — нам байдуже.