У всяких нових обставинах виростає нове завдання. Нове завдання вимагає нових засобів.

Треба бити по голові фактами високої якості та оригінальності культурної творчості.

Вимушений компроміс робить із театру Кропивницького та Садовського не те, що хотіли ці свідомі своєї мети громадські діячі і великі митці, а щось зовсім протилежне: однобокого покруча на зразок німецьких бауерн-театрів, розвагу на терпимому діалекті (обовʼязкові співи і танці), що вганяла думку цілої нації у свій вузький етнографізм, у замкнене коло думок мужицького сословія.

…наш український обиватель робить із старої побутовщини фетиш для себе і для свого глядача. Так то недієві, занадто ліричні натури полюблюють часом свої кайдани і пляму свого рабства.

Наша культура, як певна однорідність, ще тільки в процесі становлення.

Безвольний потяг до провінційного прозябання…

Коли ми принижуємо наші вимоги до того, що ми можемо в наших обставинах, то це не дасть ніякого прогресу.

Над ліжком своїм напишіть великими літерами: "Хочу перемогти" і читайте щоранку, як заповіт для цілого дня.

Бійтесь, як вогню, байдужості, як своєї, так і чужої, бо в байдужих людей немає серця. Воно в них висихає.

…можна вірити тільки в те мистецтво, що просуває вперед всю будову мислі, відчуття, побуту, для боротьби за завтра і для прийняття його.

…треба звʼязуватися з інтелектами світових культур, а од минулого брати не форми, що завжди ефемерні, як всяка психологічна мода, а вивчати закони, що завжди ті самі і для мистецтва і для природи.