«Жовтий князь» Василя Барки — один із найсильніших творів української діаспорної літератури та перший в українській прозі великий роман, присвячений національній трагедії — голодомору 1932–1933 років, що забрав життя мільйонів українців. Написаний у 1958–1961 роках, роман художньо осмислює пережите самим автором і відкриває одну з найстрашніших сторінок історії України. Через долю родини Катранників Барка показує нелюдські умови, створені радянським тоталітарним режимом, та розкриває дію безжальних механізмів нищення селянства. Центральний символ твору — Жовтий князь, демон зла, що несе руйнування, спустошення і смерть. Перекладений багатьма мовами світу, роман став потужним художнім документом епохи й застереженням про необхідність берегти національну пам’ять.