Роман «Жанна батальйонерка» Гео Шкурупія розкриває маловисвітлену в українській літературі тему — участь українців у Першій світовій війні. Події розгортаються у Києві, Петербурзі та на фронтах, відтворюючи історичну ситуацію 1917 року, коли російський уряд почав формувати так звані жіночі «батальйони смерті», залучаючи жінок до бойових дій. У центрі сюжету — Стефан Бойко, київський студент, який не піддається імперській пропаганді, та Жанна Барк, дочка професора, що стає її мішенню. Живучи мрією про надзвичайне кохання й великі звершення, Жанна не віддає переваги жодному з чоловіків. Після розлуки вона переїжджає до Петербурга, де вступає до жіночого батальйону. Одурманена романтизмом війни, вона щиро вірить, що участь у ній — це шлях до слави й доказ відданості “великій Росії”, яка, на її переконання, має залишитися великою. Роман пройнятий антиколоніальними мотивами та передчуттям національного пробудження. Через долю Жанни автор показує, як імперська ідеологія здатна звести ідеалістичні поривання до сліпого служіння владі, і водночас протиставляє цьому прагнення українців до самостійності, гідності та духовного відродження.