Головний герой пускає до себе подорожнього, і за обідом між ними виникає щира розмова про сенс життя. Гість зізнається, що був на межі відчаю, але сон про Бога, який наказав йому творити добро, змінив його шлях. Його слова змушують господаря задуматися, чи вистачило б йому самому сили покинути все й піти в мандри. Що він обере — залишається невідомим.