«Tractatus de anima» («Трактат про душу») Касіяна Саковича — визначний філософсько-богословський твір доби раннього бароко, написаний латинською мовою у першій половині XVII століття. Спираючись на традицію Арістотеля та середньовічну схоластику, автор аналізує природу, походження і призначення душі як духовної сутності. Центральною в трактаті є концепція тричленної структури душі, що складається з вегетативної (відповідає за ріст і живлення), чуттєвої (забезпечує сприйняття та уяву) та розумної (мислення і воля) частин. Сакович доводить єдність душі, її нематеріальність і безсмертя, поєднуючи арістотелівську метафізику з християнською антропологією. Трактат є свідченням глибокої філософської культури тогочасної української інтелігенції та одним із ранніх зразків латиномовної філософії в Україні.