Це моторошна притча про спадковість зла й духовне виродження суспільства, що виросло з насильства тоталітарної епохи. У центрі твору — рід Піскарьових, приречений розплачуватися за «сталінський гріх» свого діда-ката, який служив системі розстрілів і приніс жорстокість у власну родину. Поряд із ними — Йона, мешканець божевільні, де люди поволі втрачають волю, пам’ять і людську подобу, перетворюючись на «рослини». Роман — це алегорія суспільства, зараженого страхом і безпам’ятством, де люди існують як «людські рештки». І лише віра — останній, крихкий опір розкладу — дає героєві шанс зберегти в собі людину.