
У праці «Серце і його значення в духовному житті людини за вченням слова Божого» Памфіл Юркевич розгортає оригінальну філософсько-антропологічну концепцію, у центрі якої — серце як осередок духовного, морального й пізнавального життя людини. На противагу раціоналістам свого часу, філософ доводить, що мислення не охоплює всієї повноти людського буття. Серце, за Юркевичем, є «скарбником» тілесних і душевних сил, місцем, де викарбуваний природний моральний закон. Таким чином, мислитель утверджує ідею цілісності людини, у якій поєднуються розум, почуття й духовність, відстоюючи неповторність людської індивідуальності проти безособового колективного розуміння людини.

У праці «Серце і його значення в духовному житті людини за вченням слова Божого» Памфіл Юркевич розгортає оригінальну філософсько-антропологічну концепцію, у центрі якої — серце як осередок духовного, морального й пізнавального життя людини. На противагу раціоналістам свого часу, філософ доводить, що мислення не охоплює всієї повноти людського буття. Серце, за Юркевичем, є «скарбником» тілесних і душевних сил, місцем, де викарбуваний природний моральний закон. Таким чином, мислитель утверджує ідею цілісності людини, у якій поєднуються розум, почуття й духовність, відстоюючи неповторність людської індивідуальності проти безособового колективного розуміння людини.