«Роман про добру людину» — філософсько-психологічний твір, у якому Емма Андієвська досліджує природу добра, людяності та морального вибору. Події розгортаються у таборі для переміщених осіб у Міттенвальді, де зустрічаються люди, скалічені війною, вигнанням і втратами. Попри злидні, страх і приниження, у цьому замкненому світі з’являється світло — прагнення бути доброю людиною. Письменниця показує, що добро не є ідеальною чистотою чи святістю — це радше внутрішня здатність зберігати людяність навіть серед зла, насильства і байдужості. Герої Андієвської не безгрішні, але саме через їхні слабкості розкривається глибокий сенс духовної стійкості.