Отже, тебе аж надто обурило людське озвіріння. У твоїй душі, значить, і в душі багатьох людей живе ідея людяності й добра. Ця ідея — це поки що іскра під попелом людського самолюбства і звірячості.

Прокляте те життя, в котрому слабший мусить згинути, щоб дужчий міг жити.

Любов до життя і до його вищих цінностей, переможе смерть.

Тяжко конати серед грому гранат, серед голоду й холоду, а ще тяжче жити серед нікчемності й хамства сучасних людей. З цієї причини я, товариші, присягаю вам: коли яким чудом застане хтось нас тут іще живими і схоче рятувати нас, то я скочу в дебру. Я не хочу назад вертати в озвірілий світ.

Людина стала звірем людині!.

Твоя душа, замучена таким страшним болем, як ніхто другий на світі, бачить сонце..

Люди не є злі... не є добрі. Люди тільки нещасливі і щасливі.