П’єса розповідає про долю простої сільської дівчини, яка опиняється перед вибором між матеріальною вигодою і справжнім коханням. Родина переживає скрутні часи, тому мати схиляє дочку до шлюбу із заможним службовцем. Проте дівчина залишається вірною своїм почуттям і не бажає зрікатися кохання до хлопця, з яким її розлучили обставини. Твір виріс із реального українського середовища: у ньому відтворено побут і звичаї селян, звучить жива народна мова та численні народні пісні. Водночас п’єса стала своєрідною відповіддю на твір Олександра Шаховського «Козак-стихотворец», у якому українське життя було показано неточно і поверхово. Саме бажання правдиво зобразити побут і характер українців спонукало Івана Котляревського створити власну п’єсу. У результаті постала історія про вірність, людську гідність і силу справжнього почуття — твір, який утвердив живу українську мову на сцені та показав справжній світ українського села.