Ліричне оповідання, що передає атмосферу тиші, спокою та самотності, яку переживає героїня, перебуваючи на березі моря. Вона віддаляється від людей, шукаючи сили й рівновагу в гармонії природи. У спогляданні хвиль і неба вона відчуває відлуння власних переживань, а також приховане прагнення — хоч у мовчанні, хоч у глибині серця — зрозуміти своє єство. Іноді лише самота з природою дозволяє не втратити віру в людство й у себе.