Дебютний роман Емми Андієвської, філософський твір про природу людської славолюбності та небезпечну спокусу увічнити себе за будь-яку ціну. Уже сама назва відсилає до постаті Герострата, який 356 року до н. е. підпалив храм Артеміди в Ефесі, аби його ім’я залишилося в історії. У романі авторка розмірковує про Бога, людину і світ, досліджуючи внутрішню порожнечу тих, хто прагне визнання без справжнього творення. Серед персонажів — письменники, що мріють про геніальні шедеври, збирач автографів і головний герой, який, узявшись писати біографію таємничого клієнта, зрештою створює біографію самого себе. Це інтелектуальний текст-пересторога про «геростатизм» як духовну хворобу — жагу слави, що руйнує моральні основи людини й оголює її справжню сутність.