Новела Михайла Яцківа «Гермес Праксітеля» вибудувана навколо символічної паралелі між витонченою красою античної скульптури й духовною красою людини в часи війни. Образ Гермеса Праксітеля задає тон твору, підкреслюючи одухотвореність, спокій і гуманізм, що протиставляються руйнівній природі війни. У центрі — постать офіцера, у якому зовнішня шляхетність поєднується з глибоким критичним ставленням до насильства. Він утверджує думку, що справжню вітчизну рятують праця, любов і справедливість, а не сила зброї чи ненависть до інших народів. Новела переконливо показує: людяність і краса мають більшу цінність, ніж будь-яка ідеологія війни.