«Етюд» — раннє оповідання Івана Багряного про людину, замкнену за ґратами. У тісній камері, серед інших в’язнів і гнітючих звуків, герой болісно відчуває контраст між власною неволею й далеким, безтурботним життям за стінами. Навіть дрібна деталь — блощиця, що повзе по стіні, — підсилює відчуття приниження й безвиході. Це лаконічна, психологічно насичена мініатюра про самотність і жагу свободи.