Поема Енеїда — один із найвизначніших творів української літератури, створений Іван Котляревський наприкінці XVIII століття. Написана живою народною мовою, вона стала першою масштабною пам’яткою нової української літератури та започаткувала формування сучасної української літературної мови. У творі переосмислено сюжет поеми Aeneid римського поета Virgil. Однак троянський герой Еней постає тут як козацький отаман, а його пригоди розгортаються в яскравому світі українського побуту, звичаїв і гумору. Після загибелі Трої Еней разом із побратимами мандрує світом у пошуках нової батьківщини, долаючи численні випробування, у які втручаються як прихильні, так і ворожі боги. Поєднуючи традиції козацького бароко з живою народною мовою та сатирою, поема підсумувала здобутки давньої української літератури й відкрила новий етап розвитку національного письменства. Вона стала не лише дотепною пародією на античний сюжет, а й своєрідною енциклопедією українського життя та культури XVIII століття.