Люди прогнали зі свяченої домівки свого мозку духа й посадили на його місце ненажерливого божка на імʼя: баланс. Людська думка обернулася в число, серце у грошеву калитку, чуття в ніж, який ограблює та вбиває брата для низької наживи й жадоби окайданити йому тіло й душу. Земля стала склепом хліба, банком, складом машин, конторою, косарнею люпанаром, де прокидаються змисли, що роблять колишніх дітей природи холоднокровно жорстокими лиманами. Куди ми йдем?

Осип Турянський

Дума пралісу