Заговорила десь певність, що так же не можна лінуватися, що треба неодмінно подумати над своїм життям. Лише подумати - і тоді все враз виясниться. Хотіла вже думати. Але безупинний якийсь ритм, ніби глузуючи, не давав їй зупинитися, зосередитися. Перед очима лише в такт, один по одному проходили знайомі марудні дні, місяці, роки. Плавко, без відповіді.

Марія Галич

Друкарка